Щотижневик “2000”

№26(778) 1 – 7 липня 2016 р.

Травневий випуск української версії Forbes з опублікованим у ньому першим рейтингом інноваційних компаній України справив неоднозначне враження.

Звичайно ж, коли економіка досягла дна і, як запевняє влада, попереду ‒ тривалий підйом, заклик «урятувати майбутнє» інноваціями виглядає досить виграшно. Завдання рейтингу 20 найбільш інноваційних компаній України ‒ розповісти читачам про те, «як інновації і наука здатні відродити українську економіку».

Перший рейтинг інноваційних компаній складався на основі опитування експертного пулу, у якому взяли участь Києво-Могилянська бізнес-школа, інвестиційна компанія SP-Advisors, рейтингове агентство IBI-Rating, юридична фірма Integrites, а також представник великої аудиторської четвірки KPMG.

Для оцінювання рівня інноваційності використовувався експертний метод аналізу.

У перелік для аналізу потрапили виключно українські компанії, що не є «дочками» іноземних холдингів. До запропонованого списку експерти могли додати власні варіанти.

Рівень інноваційності кожного підприємства оцінювався за п’ятибальною шкалою з урахуванням різних аспектів, у тому числі: унікальності продукції й виробництва, унікальності бізнес-процесів, що сприяють реалізації готової продукції, локального або глобального масштабу інновацій; конкурентної переваги на своєму ринку, попиту з боку конкурентів і їх бажання копіювати інновації.

Окремі публікації в номері українського Forbes тягнуть на сенсацію, такі як «вірю ‒ не вірю» ‒ про технологію відновлення пошкоджених кінцівок, що дозволила уникнути ампутації деяким учасникам АТО.

Українським спеціалістам із клініки ilaya вдалося досягти регенерації скроневої кістки черепа пацієнтові, що постраждав у ДТП. Хоча офіційна медицина не визнає метод, використовуваний ученими, результати говорять самі за себе, тому технології пророкують блискуче майбутнє.

Зарплату одержують із боєм

Але якщо говорити про результати рейтингу, п’єдестал пошани якого зайняли «ПриватБанк», Південмаш і «Нова пошта», то отут і до експертів, і до укладачів виникають закономірні питання.

Головне з них: чи може вважатися інноваційним (посідати друге місце в загальнонаціональному рейтингу) підприємство, що працює 2‒3 дні на тиждень, із середньою зарплатою в 2 тис. грн., на якому за борги періодично обмежується подача електроенергії? У цей час на підприємстві закриті навіть туалети, а взимку люди постійно працюють у куфайках, оскільки цехи не обігріваються.

Як пов’язаний з інноваційністю той факт, що борги із зарплати можна одержати тільки з боєм, мітингуючи перед заводоуправлінням із широким залученням телебачення й преси? Працівники, за їх висловами, «картоплю з м’ясом їдять по великих святах ‒ на Новий рік і травневі», решта час перебиваючись крупами і другосортною ковбасою.

Як ви зрозуміли, мова йде про Південмаш, який і раніше зазнавав не найкращих часів, а після загострення відносин із РФ втратив 80% своїх замовлень.

Проте дніпропетровський завод виявився в рейтингу інноваційності поряд з модними доморослими IT-стартапами Grammarly (перевірка грамотності й унікальності текстів), Petcube (пристрій для віддаленої взаємодії й догляду за домашніми тваринами), Drone.ua (технології дистанційної обробки даних безпілотників) і іншими проєктами фінансових, агропромислових, машинобудівних і фармакологічних компаній.

Ракетно-космічна галузь поки що залишається «нашим усім». Завдяки Південмашу Україна входить у вузьке коло країн, що володіють технологіями виробництва й запусків як ракет, так і космічних апаратів.

Однак майбутнє галузі не безхмарне через борги і необхідність дооснащення й пошуку нових замовників внаслідок безальтернативного крену України убік об’єднаної Європи.

Цією весною до порядку денного Верховної Ради було внесено законопроєкт про зміни до закону «Про фінансове оздоровлення державного підприємства «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (щодо забезпечення фінансової стабільності)».

Суть цього документа зводиться до вже другого за рахунком переносення виплат Південмашем заборгованості перед Мінфіном за облігаціями на $107,5 млн., випущеними в 2004 р. британською компанією Colvis Finance Limited для фінансування проєкту Sea Launch («Морський старт»).

Кредит на це під гарантії держави Південмашу надав тоді один із провідних американських банків ‒ First Manhattan.

Але через дорожнечу пускових послуг і невдач у вигляді аварійних запусків спільне підприємство США, Росії, Норвегії й України ухвалило рішення про добровільний вступ у процедуру банкрутства. З неї Sea Launch вийшов з новою кількістю учасників.

США і Норвегія залишили собі невеликі частки, Україна взагалі вибула із числа акціонерів, а контрольний пакет близько 95% акцій сконцентрували структури, пов’язані з російським НПО «Энергомаш».

На цей час можна говорити про втрату інтересу до проєкту колись головного акціонера СП ‒ американської корпорації Boeing і замороження його Росією з політичних і економічних причин. До останніх, зокрема, належить неможливість Південмашу забезпечити прийнятну ціну складання ракет-носіїв «Зеніт-3SL» на своїх потужностях. А інших для цього немає.

Поліпшення або консервація проблем?

За даними російських джерел, пару років тому розглядалася можливість відбуксирування плавучої платформи-космодрому і командного судна з порту Лонг-Айленд (Каліфорнія, США) у в’єтнамський порт Камрань, де колись розміщувалася найбільша закордонна база ВМС РФ, і продаж частки в СП чи то Кореї, чи то Казахстану.

Проте портом приписки Sea Launch як і раніше є Лонг-Айленд, а за інформацією джерел КБ «Південне», українське підприємство на цей час веде переговори з неназваним потенційним інвестором про поновлення діяльності плавучого космодрому.

Якщо ВР прийме законопроєкт про реструктуризацію і забезпечення фінансової стабільності Південмашу, то виплати за боргом, що становить із урахуванням обслуговування облігацій $134,4 млн., перенесуть на 2020-2030 рр.

Проте навіть це чи навряд приведе до радикального поліпшення ситуації на підприємстві. Скоріше можна говорити про чергову спробу консервації проблем.

Поки ж у червні Південмаш ще раз виявився на слуху українських, і не тільки, ЗМІ. Провиною тому ‒ успішне випробування в США на космодромі Уоллопс модернізованої ракети-носія Antares, яка займається доставлянням вантажів на американський сегмент Міжнародної космічної станції (МКС).

Сама ракета ‒ дітище приватної космічної корпорації Orbital АТК (США). Однак розроблювачем основної конструкції першого ступеня РН Antares є дніпропетровське КБ «Південне», а її складання проводиться на Південмаші у кооперації з українськими підприємствами «Хартрон-АРКОС» (Харків), «Київприлад» (Київ), Хартрон-ЮКОМ (Запоріжжя), «Чезара» і «Рапід» (обидва ‒ Чернігів) і ін.

Широка участь українських підприємств у проєкті обумовлена застосуванням російських двигунів НК-33, виготовлених наприкінці 60-х рр. минулого століття Самарським науково-технічним комплексом ім. Кузнецова в рамках радянської місячної програми, як основних для американської ракети.

У 90-х рр. частину цих двигунів росіяни продали американцям, що і стало основою для створення одного з перших у США приватних носіїв.

Проте торік після аварії РН Antares через «утому металу» експлуатацію двигунів майже піввікової давнини вирішили припинити.

Щоб не зірвати польоти до МКС, Orbital АТК домовилася з іншою російською космічною «фірмою» і традиційним партнером Південмашу з виготовлення РН «Зеніт» ‒ НВО «Энергомаш» (Хімки) про постачання їм новітніх двигунів ‒ РД-181 замість проблемних НК-33.

Українським спеціалістам довелося частково розібрати вже готові до відвантаження в США три перші ступені ракет, виготовлені під двигун AJ-26 (американська назва НК-33), доробити їх і зібрати так, щоб вони могли працювати з новим двигуном.

За інформацією центру інформаційних зв’язків КБ «Південне»: «подібна робота є вкрай складною, а за кропітністю може бути порівняна із трансплантацією серця».

Унікальна в ракетобудівній практиці операція завершилася успішно. Що й підтвердили проведені в останніх числах травня випробування на космодромі Уоллопс. Запустити до МКС модернізовану ракету НАСА планує в середині липня.

Проте навіть із урахуванням експертної думки представників шановних бізнес-шкіл, інвестиційних і аудиторських компаній роль Південмашу у житті сьогоднішнього ракетно-космічного комплексу України не витримує ніякого порівняння з діяльністю КБ «Південне».

Як уже писав «2000», з 2010 р. це підприємство профінансувало робіт і послуг на суму 8,2 млрд. грн., у тому числі більш ніж на 1 млрд. грн. у рамках внутрішньоукраїнської кооперації.

За даними КБ «Південне», ці проєкти забезпечують роботою близько 12 тис. працівників космічної галузі і до 20 тис. ‒ на 120 партнерських підприємствах.

За цей час кількість співробітників КБ «Південне» збільшилася з 4,5 до 5,3 тис., а середня місячна зарплата зросла з 3166 до 7841 грн.

Більшу частину боргів із зарплати на Південмаші погашали також за рахунок КБ «Південне». У минулому й на початку нинішнього року КБ проавансувало для Південмашу роботи зі створення агрегатів для нового покоління двигунів на 150 млн. грн., що дозволило погасити південмашівцям зарплату за 4,5 місяці. На той момент ‒ більшу половину заборгованості.

Затяжний телесеріал

КБ «Південне» також має непогашений борг перед державою за кредит, узятий на реалізацію українсько-бразильського проєкту Alcantara-Cyclone-Space. Однак почуває себе набагато впевненіше, ніж Південмаш, має десятки, якщо не сотні, міжнародних контрактів і розвивається у бік скорочення залежності від російських ракетних двигунів. Тому дніпропетровські спеціалісти-ракетники результати рейтингу Forbes сприйняли з великим здивуванням і списали на кампанію з третирування КБ «Південне» і зміни його керівництва, розпочату головою ДКАУ Любомиром Сабадошем наприкінці минулого року.

Менш ніж за півроку історія зі звільненням Генерального конструктора ‒ Генерального директора КБ «Південне» Олександра Дегтярева мала всі ознаки затяжного телесеріалу.

17 лютого наказом голови ДКАУ п. Дегтярева було звільнено з посади. Як писав «2000», йому поставили за провину провал бразильської місії і згоду на страхування ще не зібраної ракети-носія «Циклон-4». Хоча рішення про це приймалося тодішнім керівництвом ДКАУ в особі Юрія Алексєєва.

У матеріалах справи є письмова відмова Дегтярева від проведення цієї операції. У КБ «Південне» запевняють, що претензій до них щодо цього Генпрокуратура не має.

На початку березня Олександр Вікторович подає до Красногвардійського районного суду Дніпропетровська позов про своє відновлення на посаді, розгляд якого неодноразово переносився. Проте 25 травня п. Дегтярева все-таки було відновлено.

Керівництво ДКАУ не стало подавати апеляцію на рішення першої судової інстанції. Таким чином, рішення про відновлення керівника КБ «Південне» набуло чинності.

Але замість підписання рішення про призначення старого-нового директора в червні Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) оголошує конкурсний відбір на заміщення посади гендиректора КБ «Південне».

Приймання документів ведеться з 7 червня, конкурсний відбір має бути завершений до 12 липня, а результати оголошені не пізніше 10 серпня.

Вирішувати долю керівника підприємства, особливо важливого для економіки України, буде конкурсна комісія найвищого рангу.

До її складу ввійшли перший віце-прем’єр, глава МЕРТ Степан Кубів, міністри: фінансів ‒ Олександр Данилюк, інфраструктури ‒ Володимир Омелян, енергетики Ігор Насалик, агрополітики ‒ Тарас Кутовий.

Другу п’ятірку комісії складуть незалежні міжнародні експерти ‒ Джордж Логуш (президент Київської школи економіки), Шевки Аджунер (директор представництва ЄБРР в Україні, Чімяо Фан (директор Світового банку у справах України, Білорусії і Молдови), Альгірдас Шемета (український бізнес-омбудсмен) і Руфат Алімарданов (регіональний менеджер Міжнародної фінансової корпорації). Керує комітетом із призначень громадянин США Джордж Логуш.

Як показує аналіз вимог до кандидатів, опублікований на сайті МЕРТ, наявність профільної аерокосмічної освіти не є обов’язковою вимогою конкурсного відбору, а буде всього лише перевагою, як і досвід реалізації зовнішньоекономічних проєктів у ракетно-космічній сфері.

В обов’язкові вимоги вписали 5 років і більше досвіду керування компаніями (від 500 працівників) на вищих керівних позиціях або досвід керування великими міжнародними компаніями (без вказівки часу), успішний досвід реструктуризації бізнесу і кризового менеджменту, практичні знання економіки підприємства, досвід стратегічного й операційного планування, бюджетування та ін. вимоги.

Не забули, звичайно, і про знання перспектив і тенденцій розвитку аерокосмічної галузі. Одержати поверхово такі знання напевно можна, регулярно цікавлячись галузевими новинами й захоплюючись історією космонавтики.

Але хто буде екзаменувати щодо цього нинішнього керівника КБ «Південне», який за сумісництвом займає громадську посаду віце-президента Міжнародної федерації астронавтики із зв’язків із промисловістю?

Як можна зрозуміти з конкурсної документації, серед завдань, які ДКАУ ставить перед новим керівником, ‒ розроблення і впровадження нової довгострокової стратегії розвитку підприємства, оптимізація витрат і бізнес-процесів, переорієнтація на західні ринки й диверсифікованість ринків збуту, у цілому забезпечення операційної та фінансової стійкості під час кризи і под. Загалом, саме те, чим усі ці роки й займалося керівництво КБ «Південне».

Залишається відкритим хіба що питання участі в конкурсі самого п. Дегтярева. Формально на момент оголошення конкурсного відбору рішення про його відновлення набуло чинності, а виходить, посада вже не була вакантною. А це дає привід заперечити результати конкурсу кожному, хто програє і вважатиме рішення конкурсної комісії несправедливим.

Поки що підприємством КБ «Південне» керує тимчасовий гендиректор Віктор Хуторний ‒ екс-керівник Національного центру аерокосмічної освіти молоді, якого у квітні призначено на посаду розпорядженням Кабміну.

Любомир Сабадош не захотів підписати розпорядження про відновлення п. Дегтярева на посаді за рішенням суду. Тому невизначеність, швидше за все, триватиме до закінчення першої декади серпня, коли будуть оголошені результати конкурсного відбору.

Стратегічним завданням для флагмана ракетно-космічної галузі є створення нового покоління ракетних двигунів, які могли б замінити ті, що постачають з Росії. Але в ДКАУ їх реалізацію напевно бачать по-особливому.

Цікаву заяву щодо цього зробив недавно гендиректор ще одного підприємства галузі, що процвітає, ‒ Павлоградського хімічного заводу ‒ Леонід Шиман. Це підприємство, що виготовляє ракетне паливо й боєприпаси, також зіткнулося зі спробою зміни менеджменту.

Причому, за словами п. Шимана, питання модернізації ПХЗ у ДКАУ пов’язують із можливістю перенесення потужностей в Івано-Франківську обл.

Заява викликала чимало шуму в експертному середовищі і не тільки. У регіоні всерйоз міркують, чи не є бажання перенести на захід унікальне підприємство свідоцтвом подальшої здачі української території або глава ДКАУ Любомир Сабадош усього лише прагне зробити своїй малій батьківщині подарунок у вигляді нових технологій і багатомільйонних бюджетних інвестицій?