7 січня виповнюється 100 років від дня народження доктора технічних наук, лауреата Державної премії СРСР, члена-кореспондента АН УРСР, що був начальником комплексу міцності КБ «Південне» Нікітіна Павла Івановича.

Народився 7 січня 1916 року в селі Рублино Одоєвського району Тульської губернії (нині Тульська область) у селянській родині Івана Степановича й Єфимії Михайлівни Нікітіних.

Після закінчення Одоєвської школи колгоспної молоді у вересні 1932 року вступив до Тульського залізничного технікуму. Після його закінчення з вересня 1936 року працював спочатку теплотехніком-машиністом у депо Єлець залізниці Москва-Донбас, а потім теплотехніком на станції Тула Московсько-Курської залізниці. У вересні 1937 року вступив до Тульського механічного інститут (ТМІ).

Відразу після початку Великої Вітчизняної війни з 5-го курсу ТМІ був відряджений на завод № 66 Міністерства озброєння СРСР у м. Златоуст Челябінської області, де працював майстром цеху різального інструменту, потім конструктором відділу головного технолога і майстром цеху основного виробництва. З 1944 року  працював майстром виробничого навчання на заводі № 66, а потім викладачем Ремісничого училища № 23 м. Златоуста.

У травні 1945 року був направлений у м. Тулу для завершення навчання в Тульському механічному інституті. Після закінчення ТМІ в березні 1946 року інженер-механік з виробництва металорізальних верстатів одержав направлення на завод № 88 Міністерства озброєння СРСР у селище Підлипки Московської області (нині м. Корольов).

Із квітня 1946 року працював на заводі №88, а із серпня – у створеному на його базі НДІ-88 – головному інституті нової в країні ракетної галузі. У НДІ-88 працював у СКБ Головного конструктора Є.В. Синільщикова, що спеціалізувався на керованих крилатих ракетах, на посадах старший інженер і начальник групи міцності. У цей період протягом півроку був у службовім відрядженні в Німеччині, де в складі групи радянських фахівців вивчав німецьку трофейну реактивну техніку.

У вересні 1951 року був переведений у Дніпропетровськ на Державний союзний завод № 586 – перший у країні завод із серійного виготовлення балістичних ракет далекої дії, які розроблялися в НДІ-88, у відділі Головного конструктора С.П. Корольова. На заводі, у відділі 101 Головного конструктора В.С. Будника, працював начальником сектору.

Із квітня 1954 року, після створення на базі відділу 101 заводу Особливого конструкторського бюро № 586 (ОКБ-586) Головного конструктора М.К. Янгеля, працював начальником сектору міцності в головному проєктному відділі 3, потім заступником начальника відділу 3 – начальником сектору.

Із січня 1961 року очолював в ОКБ-586 заново створений відділ з розрахунків міцності. Після створення в структурі ОКБ великих спеціалізованих підрозділів із січня 1962 року було призначено начальником комплексу 3 – головного підрозділу з питань розрахунку і відпрацювання міцності ракет та їх складових частин.

На цій посаді – начальника комплексу міцності в ОКБ-586 (з 1966 року – КБ «Південне») – пропрацював до липня 1989 року. Як головний спеціаліст з розрахунку міцності ракет КБП (таке почесне звання він одержав від колег і соратників) брав активну участь у розробленні всіх поколінь бойових і космічних ракетних комплексів розробки КБ «Південне».

Протягом багатьох років (з 1952 по 1981 рік) працював за сумісництвом у Дніпропетровськом державному університеті, де читав студентам лекції з аеромеханіки й теорії пружності. Виховав цілу плеяду молодих учених – кандидатів і докторів технічних наук.

Є автором багатьох наукових праць і винаходів. Визнанням великого особистого внеску П.І. Нікітіна в розроблення вітчизняної ракетно-космічної техніки стало присудження йому високих наукових ступенів і звань: доцент (1959), доктор технічних наук (1960), професор (1962), член-кореспондент Академії наук УРСР (1982).

Його роботу відзначено високими урядовими й галузевими нагородами: медаллю «За трудову відзнаку» (1956), орденом Трудового Червоного Прапора (1959), орденом Леніна (1961), медалями С.П. Корольова (1976) і М.К. Янгеля (1984) Федерації космонавтики СРСР. Лауреат Державної премії СРСР у галузі науки й техніки за 1969 рік.

Павло Іванович Нікітін помер 15 липня 1995 року на 81-му році життя. Похований у Дніпропетровську.