Урядовий Кур’єр – газета центральних органів влади України онлайн

6 жовтня 2014

Розробки ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» не перестають вражати світ

У генерального конструктора — генерального директора КБ «Південне» Олександра Дегтярева є улюблений анекдот про англійського хлопчика, який був німим. І раптом, у 14 років, за сніданком він сказав: «Сьогодні грінки підгоріли!». Коли хлопчика почали розпитувати, чому ж він досі мовчав, той відповів: «Раніше все було нормально». Олександр Дегтярев теж дотримується думки, що не потрібно говорити зайвого, коли все нормально. Але на сьогодні керівник потужного КБ вважає доречним розповісти про поточні плани підприємства, зробити певні висновки та спланувати майбутнє.

Стримувальний чинник

За часів Радянського Союзу від роботи КБ «Південне» залежали, без перебільшення, не лише обороноздатність нашої країни, а й мир на планеті загалом. Адже розробки цього унікального проєктного, проєктно-конструкторського, провідного у світовій ракетно-космічній галузі підприємства стримували, як тоді мовилося, мілітаристські апетити імперіалістичних держав. Чотири покоління бойових ракет «Південного» становили основу ядерного щита СРСР і відзначалися надійністю, ефективністю та найвищим технічним рівнем виконання. Дніпропетровці першими, наприклад, створили серійну балістичну ракету із шахтним видом базування, першу орбітальну ракету, важку рідинну ракету з мінометним стартом із транспортно-пускового контейнера, першу ракету, яка здатна була стартувати безпосередньо за умов впливу ядерного удару по позиційному району, а також єдину у світі міжконтинентальну ракету, що запускалася із пересувного залізничного комплексу. Усього ж за свою історію існування (з 1954 року) підприємство разом із ДП ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (Південмаш) розробили та забезпечили серійне виробництво 13 бойових стратегічних та 7 космічних ракетних комплексів, налагодили виробництво понад 400 космічних апаратів власної розробки, створили 70 типів рідинних і твердопаливних двигунів.

— Весь цей науково-конструкторський потенціал, як безцінну спадщину, отримала Україна від Радянського Союзу, — говорить керівник КБ. — І за роки незалежності ми спромоглися не лише зберегти інтелектуальні та промислові потужності підприємств ракетно-космічної галузі, а й розвинути їх, незважаючи на малі обсяги державного фінансування та недостатній рівень державного замовлення. Разом із тим сподіваємося, що держава почне приділяти більшу увагу стратегічно важливій для неї галузі. КБ «Південне» — мозковий центр космічних розробок України, визнаний усім світом. Не випадково у першому півріччі 2014 року у структурі фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) 90,3% становили саме іноземні контракти. А ось частка українських замовлень не перевищила 2,5%. Я розумію, що в державі нині існують суттєві економічні проблеми. Але потрібно усвідомлювати, що, не використовуючи потенціал ракетно-космічної галузі, не розміщуючи державні замовлення та не фінансуючи НДДКР (зокрема, у сфері створення високоточного ракетно-реактивного озброєння та супутників спостереження за Землею), Україна послаблює власну обороноздатність та втрачає конкурентні переваги у створенні високотехнологічної продукції.

Розробки на полицях

Олександр Вікторович розповів про одну із призупинених державних програм. У 2007 році КБ «Південне» отримало завдання створити оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан» на базі самохідної установки, який був би здатний вражати ворожі цілі на відстані до 280 кілометрів. Технічний рівень цієї розробки відповідав рівню провідних світових аналогів та вимогам сучасного високоефективного ракетно-реактивного озброєння, що могло суттєво посилити Збройні сили України.

— Перші зразки цих комплексів ми могли б поставити на дослідне бойове чергування вже у 2014 році. Але з 2007 року і по сьогодні на розробку «Сапсана» було виділено лише 146 мільйонів гривень. Цих коштів вистачило лише на розробку ескізного проєкту, який вдалося затвердити та захистити. Далі робота загальмувалася, бо замовник — Міністерство оборони України — зайняв якусь невизначену позицію: він не виявив зацікавленості та наполегливості в продовженні реалізації програми. На сьогодні військові, певно, вже зрозуміли, що якби на озброєнні у нас стояв «Сапсан», ситуація на сході України могла б бути іншою.

Занепокоєння генерального конструктора, звичайно ж, можна зрозуміти: торік, наприклад, КБ «Південне» отримало аж… 5 мільйонів гривень бюджетних коштів. Це практично ніщо, враховуючи, що щомісячні витрати підприємства становлять 60—70 мільйонів гривень. У той же час відрахування «Південного» до бюджету та різних цільових фондів у 2013-му становили 165 мільйонів гривень. У першому ж півріччі нинішнього року КБ «Південне» не отримало від держави жодної копійки.

— За таких умов у мене постійно болить голова, як завантажити роботою Південмаш, — стривожено веде далі Олександр Вікторович. — Бо без цього заводу ми не можемо продуктивно працювати. За радянських часів, наприклад, Південмаш 99% продукції виготовляв за документацією «Південного», а нині ми працюємо над випуском спільної продукції для іноземних замовників. Завод, разом із нашою традиційною кооперацією українських підприємств, прославив на весь світ незалежну Україну такими епохальними в історії світової космонавтики проєктами, як «Морський старт» та «Наземний старт». Перший був започаткований у травні 1995 року, коли КБ «Південне» та Південмаш уклали міжнародну угоду з фірмами США, Росії та Норвегії, заснувавши компанію Sea Launch («Морський старт»). Метою цієї угоди була реалізація довгострокової програми комерційних пусків ракет космічного призначення «Зеніт-3SL» з виведенням на навколоземні орбіти телекомунікаційних космічних апаратів різноманітних фірм шляхом запуску ракети-носія з переобладнаної плавучої норвезької нафтової платформи, що розташовується в екваторіальних водах Тихого океану. Для реалізації програми вибрали кооперацію наших підприємств, яка провела весь цикл розробки варіанту ракети-носія «Зеніт» для пусків із плавучої пускової платформи в рамках програми «Морський старт».

Перший «морський старт» відбувся 28 березня 1999 року. Відтоді «Зеніт-3SL» регулярно доставляє космічні апарати іноземних замовників на геостаціонарну орбіту. На сьогодні в рамках програми «Морський старт» ракета «Зеніт-3SL» вже здійснила 32 пуски, останній з яких був виконаний 5 травня цього року. В липні ж 2002 року рада директорів Sea Launch прийняла рішення про виконання першого етапу робіт за вже наступним проєктом — «Наземний старт». Майже шість років знадобилося для його реалізації. І ось 28 квітня 2008 року з модернізованого ракетного комплексу «Зеніт-М» на космодромі Байконур на геостаціонарну орбіту було виведено ізраїльський космічний апарат АМОS-3. Відтоді в рамках програми було здійснено 10 успішних пусків.

Олександр Дегтярев, генеральний конструктор — генеральний директор КБ «Південне». Фото надане автором

З космосу все видно

Звісно ж, у КБ «Південне» про ці та інші досягнення розповідають із гордістю, підкреслюючи при цьому, що науковий потенціал «Південного» ще не вичерпано. Дніпропетровські конструктори, наприклад, готові забезпечити випуск українських супутників, які спроможні проводити дистанційне зондування поверхні Землі (цей пункт, до речі, є в державній космічній програмі). Але нині в космосі українські супутники не літають. Прикро, бо наявність власних апаратів на орбіті дала б змогу не лише мати незалежний доступ до оперативних даних в інтересах різноманітних військових та оборонних відомств, а й використовувати супутникову інформацію в народногосподарських галузях промисловості України, де поточний рівень використання супутникової інформації досить низький у порівнянні із західними країнами. Такий стан речей зумовлений тим, що не всі міністерства, відомства та установи зацікавлені в широкому використанні супутникової інформації. Декому ж з них вона навіть …. заважає.

До речі, весь світ на сьогодні активно використовує орбітальні апарати дистанційного зондування Землі. Наприкінці 2013 року 30 країн та організацій були операторами приблизно 175 супутників з апаратурою зйомки Землі. На орбіту торік було виведено також 125 малих супутників.

— Ракетна та космічна галузь не стоїть на місці, — констатує Олександр Дегтярев.

— Якщо раніше ми, наприклад, змагалися лише зі Сполученими Штатами Америки, то нині власні ракети-носії роблять вже Китай, Франція, Індія, Японія. Злетіла в космос і перша південнокорейська ракета-носій. Наша продукція має високий рівень конкурентоздатності на світовому ринку (навіть американські та європейські компанії розміщують у нас свої замовлення), але необхідно розуміти, що за роки хронічного недофінансування національних космічних програм на окремих підприємствах галузі накопичились суттєві фінансові та матеріально-технічні проблеми. Розміщення на них державних замовлень, зокрема тих, які сприяли підвищенню обороноздатності країни, могли б суттєво покращити розв’язання багатьох проблем. Бо запорукою збереження рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається на підприємствах галузі, є модернізація та переобладнання їх виробничих та випробувальних баз. ДП «КБ «Південне» (за рахунок надходжень від іноземних контрактів) розпочало поступове оновлення власних потужностей. Але ми розуміємо, що для окремих основних підприємств галузі державна підтримка у модернізації виробничих потужностей та розширенню верстатного парку була б необхідною.

Грізна «Сатана» біля головного корпусу КБ «Південне» має не такий уже й грізний вигляд. Фото надані КБ «Південне»

Найцінніший скарб

Розмова з генеральним конструктором КБ «Південне» тривала понад годину. Але, висловлюючи свою стурбованість з приводу тих чи інших негараздів, керівник не мав пригніченого вигляду. Бо навіть за цих складних умов підприємство працює стабільно та продуктивно, збільшуючи обсяги виробленої продукції. Цей показник, приміром, зріс за період з 2011 по 2013 рік на 47,9% (або відповідно з 524,4 до 775,8 мільйона гривень). У першому ж півріччі 2014-го він становив 395,29 мільйона гривень (обсяг реалізованої продукції — 246 мільйонів гривень). Окрім того, ДП «КБ «Південне» є великим платником податків. За період з 2010 року по перше півріччя 2014 року підприємство перерахувало до бюджету України та державних цільових фондів кошти в сумі 619,8 мільйона гривень. А у першому півріччі 2014-го — понад 101 мільйон гривень. На підприємстві підрахували, що один працівник сплачує до бюджету України за рік близько 40 тисяч гривень податків, ще й дає при цьому роботу по кооперації 3—4 іншим працівникам (за підрахунками ДП «КБ «Південне», це більш як 20 тисяч робочих місць у країні загалом).

До виконання своїх робіт «Південне» активно залучає підприємства ракетно-космічної галузі та інших галузей України. Безумовно, найбільша частка робіт припадає саме на ракетно-космічні підприємства, які отримують близько 34% надходжень від ДП «КБ «Південне» для виконання робіт іноземних замовників з виготовлення ракетно-космічної техніки. Це такі підприємства, як ДП ВО ПМЗ, ПХЗ, ПАТ «Хартрон», ДПІ, ДП ВО «Київприлад», ПАТ «НДІРВ». Проте, окрім них, КБ «Південне» плідно співпрацює також з іншими унікальними науково-дослідними та виробничими підприємствами, що сприяє встановленню нових коопераційних зв’язків між вітчизняними підприємствами. Активно залучаються до такої співпраці останніми роками різні підприємства та організації Укроборонпрому, Мінпромполітики, Міноборони, Міносвіти та Національної академії наук. Цьому сприяє те, що КБ «Південне», маючи солідний портфель замовлень, забезпечило не лише себе та Південмаш стабільною роботою, а й інші підприємства галузі на декілька років уперед.

— Отже, ми намагаємося гідно стимулювати сумлінну працю наших працівників, які є найціннішим скарбом КБ, — підсумовує Олександр Вікторович. — Середня заробітна плата у першому півріччі 2014-го становила понад 5,4 тисячі гривень і була найвищою не лише в Дніпропетровську, а й серед підприємств області, машинобудівної галузі та наукових установ України. Я вважаю, що більшість колективу пишається тим, що працює в КБ «Південне». До речі, понад третина «кабешників» — люди віком до 35 років. Середній же вік працівників «Південного» — 44,6 року. Ми радо зустрічаємо на підприємстві випускників вишів: коли молодий спеціаліст приходить до нас з червоним дипломом, упродовж трьох років виплачуємо йому надбавку до зарплати у розмірі 300 гривень щомісяця. Також установлена персональна надбавка в перші 5 років у розмірі 50% окладу, від 5 до 7 років — 30%. Торік такі виплати становили 9 мільйонів 732 тисячі гривень, з початку нинішнього — 8 мільйонів 837 тисяч гривень.

Надаємо молодим сім’ям допомогу (додатково до державної) при народженні дитини (у 2014-му на це витратили 454 тисячі гривень, за 8 місяців нинішнього — вже 250 тисяч гривень), на харчування в дитсадках та школах. А ще — виплатили торік відповідно 430 та 507 тисяч гривень 95 одиноким та 41 молодій сім’ї, які проживають у гуртожитку або винаймають житло. 118 сімей КБ «Південне» отримали нещодавно квартири в будинку, який підприємство побудувало за власний кошт. При цьому співробітники отримали для оплати вартості житла безвідсоткову позику терміном на 20 років. Я вважаю, що всі ці виплати та допомоги не зайві. Адже працівники підприємства, їхній інтелект — це головний капітал ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля», і ми намагаємось робити все можливе, щоб створити комфортні умови для праці та відпочинку працівників.

Підтвердженням цьому може бути і система соціальної підтримки та стимулювання, що впроваджена на підприємстві, в рамках якої кожен працівник має змогу за досить невеликі кошти (КБ «Південне» частково оплачує вартість путівок) відпочити з родиною в літньому пансіонаті «Сокіл» на березі Азовського моря, відправити своїх дітей на відпочинок до дитячого табору «Зірковий» (працює все літо), впродовж 12 місяців відпочити на березі річки Самари в пансіонаті «Лісний». Усі ці заклади підприємство підтримує на належному рівні. Також працівники можуть безкоштовно займатися у фітнес-залі при КБ «Південне». Завдяки такому заохоченню підприємство має можливість утримувати кращих спеціалістів на виробництві, на підготовку яких необхідні роки. А отже, у «Південного» є реальні перспективи для подальшого розвитку.