11 липня улюблений кількома поколіннями дітей і дорослих «Зоряний» відзначив майже круглу дату – 45 років.

У цей святковий день його відвідали керівники КБ «Південне», представники громадських організацій. На свято були також запрошені співробітники «Зоряного» минулих років і інші почесні гості.

Сорок п’ять років – строк чималий. За цей час дерева, висаджені при заснуванні табору, встигли вирости в кілька разів вище двоповерхового спального корпусу і тепер створюють затишну тінь.

Дивлячись на сучасні будівлі й доглянуту територію, здається, що так було завжди, і із труднощами віриться, що на початку 70-х років перші зміни «Зоряного» відпочивали тут зовсім в інших умовах. Проте лісом, річкою і найчистішим повітрям тоді насолоджувалися точно так само, як і зараз.

У перші роки в кожній зміні було чотири-п’ять загонів. Найменші жили в одноповерховому цегельному корпусі («зручності» – на вулиці), у якому зараз мешкає техперсонал, старші діти – у великих наметах на 10-15 чоловік. Намети стояли на території нинішнього спортмайданчика; у них були настелені дерев’яні підлоги, стояли залізні ліжка із сітками. Територія табору була трохи меншою, ніж зараз, але вже повним ходом ішло будівництво спального корпусу та інших споруд.

Перевагу віддавали рухливим іграм. Крім традиційних футболу й настільного тенісу, у ті роки була дуже популярна гра «Зірниця». Напередодні діти вирізали з ватману «погони», розфарбовували їх аквареллю в кольори двох команд, пришивали до одягу. О четвертій годині ранку всіх будила сирена, і команди відправлялися в ліс; завдання – захопити якийсь об’єкт, попутно зриваючи погони із плечей представників другої команди.

Згадують походи в ліс і на річку і, звичайно ж, величезне прощальне багаття на галявині. Було сумно розлучатися: до побачення, «Зоряний»!..

* * *

Зараз у таборі відпочивають діти й навіть онуки тих хлопців і дівчат. Змінився він з тієї пори чимало і, звичайно, тільки в кращий бік.

Нинішній «Зоряний» – це комфортний спальний корпус і сучасний концертний зал, будинок дитячої творчості, акуратні бруковані доріжки, зручні лавки на тінистих алеях, безліч клумб із різноманітними квітами. Діти, які часто приїжджають у «Зоряний», знають, що щороку можна чекати щось новеньке – у роботах із благоустрою табору зайнята величезна кількість людей. Для того, щоб наприкінці зміни діти могли із щирою радістю сказати: «Було круто!», працівники табору працюють не покладаючи рук. Вони забезпечують незабутній літній відпочинок для 1200 дітей у сезон – тобто 50 тисяч дітей за весь час існування «Зоряного»!

Практично всі співробітники – а це більше сотні чоловік! ‒ працюють у «Зоряному» багато років; практично всі вони – включаючи нинішніх директора табору Костянтина Андрійовича Войцехова і старшу вожату Катерину Олександрівну Клименко – вихованці «Зоряного».

Усе-таки кращий комплімент для будь-якого дитячого табору – це вихованець, що прагне повернутися в табір вихователем або вожатим.

Неможливо переоцінити величезну заслугу людей, які забезпечили виживання «Зоряного» у непрості дев’яності роки й займаються його благоустроєм сьогодні. «Зоряний», так само як і «Лісний» – одна з небагатьох оздоровчих установ в області, яка не просто залишилася на плаву, але й успішно розвивається. Табір популярний не тільки серед працівників КБ «Південне», багато путівок придбавають для дітей «з боку», за комерційною вартістю. До речі, добути путівку в «Зоряний» навіть за повну вартість – уже проблематично через величезний попит. Секрет успіху – в роботі з повною самовіддачею співробітників табору й увазі керівництва конструкторського бюро, безлічі служб і відділів підприємства.

* * *

Те, що табір належить підприємству, яке провадить свою діяльність на світовому космічному ринку, помітно відразу.

Перше, що бачать відпочивальники і відвідувачі, приїжджаючи в «Зоряний», – це встановлений уздовж центральної доріжки ряд тематичних стендів, присвячених найвідомішим космонавтам і основним проєктам КБ «Південне».

Різноманітних стендів на території табору дуже багато – вони знайомлять дітей з історією табору (на чорно-білих фотографіях, що починають вицвітати, – такі ж усміхнені обличчя дітей, як і на сучасних цифрових знімках!), історією й головними досягненнями КБ «Південне».

Один з найбільших стендів присвячений поточному життю табору, і наповнювати його допомагають діти. Крім звичних таблиць із оцінками загонів за зарядку й чистоту в спальнях, списків іменинників і іншої актуальної інформації, на ньому розміщені фотографії, що зафіксували кращі моменти відпочинку (з обов’язковими смішними підписами!), а також цілком серйозна таблиця, що відслідковує хід чемпіонату Європи з футболу.

Вражає сучасним дизайном Будинок технічної творчості, шлях до якого, до речі, вказує металевий робот у людський зріст. Перший поверх зустрічає малюнком на космічну тему на всю стіну й величезним докладним глобусом Місяця. На другому поверсі знаходяться гуртки – судно- і авіамоделювання, випалювання, квілінгу й інші. Фотозвіти про роботу гуртків подані на стенді дитячої творчості поруч із корпусом, а самі роботи дітей можна побачити на виставках, які готують до приїзду гостей. У Будинку також знайшлося місце для бібліотеки і навіть аудиторії на цілих 90 місць!

У лісовій зоні табору серед дерев буквально через кожні кілька метрів видно альтанки, лавки, гойдалка, столи для настільного тенісу… А трохи далі розташований справжнісінький… басейн (причому чималих розмірів!) – під прозорим дахом, але без стін, щоб можна було насолоджуватися свіжим повітрям з неповторним запахом хвої. Басейн у лісі – це, знаєте, чудово!

До речі, «Зоряний» розташований на межі двох лісів: хвойного й листяного. Що не кажи – кожний знайде собі місце за смаком.

До речі, звідкись дуже смачно пахне – так це ж та сама їдальня з дитинства, знайома з таборів і пансіонатів, запахи якої запам’ятовуються на все життя!

Для молодших загонів недалеко від корпусу облаштовано ігровий майданчик, старші діти можуть відправитися на спортмайданчик або обгороджене високою сіткою футбольне поле відразу ж за територією табору.

Там же починається дорога до річки. Трохи далі стоїть стіна лісу, а по обидві сторони від утоптаної дороги – пахуче різнотрав’я висотою по пояс з рідкими самотніми деревцями і невеликими гайками.

Загальне враження від табору – яскравий! Звичайно, багато в чому річ у святі – територію прикрасили композиціями з повітряних кульок, гірляндами, прапорцями, метеликами з кольорового паперу, що сидять на деревах, навіть на ліхтарні стовпи пов’язали різнобарвні стрічечки. Але й у будь-який інший день «Зоряний» дарує відчуття свята завдяки яскравому оформленню будівель, оригінальним інтер’єрам, зі знанням справи висадженим квітам на клумбах і, звичайно, посмішкам на обличчях дітей і вожатих.

* * *

Десь близько вісімнадцятої години діти вишикувалися на майданчику перед концертним залом у дві шеренги – ліворуч старші загони, праворуч – молодші.

Зустрічали гостей танцювальними і гімнастичними номерами, найменші читали вірші. Почесна варта складалася із дітей старшої зміни, одягнених у козачі костюми і озброєних списами.

«Загін гостей», як його вдало назвали розпорядники свята, очолював Олександр Дегтярев, якому одна з молодших вихованок табору піднесла на вишитому рушнику хліб і сіль.

Почесними гостями табору, кожного з яких зустрічали тривалими оплесками, у цей день стали М.А. Бондар, О.М. Мащенко, О.А. Камишов, В.М. Сергієнко, Ю.М. Ряснянський, В.Д. Жовтяк, Є.О. Іванова, О.В. Безсмертний, І.К. Руденко, В.М. Василіна, Г.В. Петренко, В.О. Клочко, Л.П. Шульга, П.Т. Бондаренко, Р.Ф. Нікітіна, А.М. Котов, С.В. Кирюшина, Г.Г. Бідняк, Л.І. Ратнер, Ю.В. Ковшов, В.М. Бондаренко, М.І. Зарубін, І.Я. Панченко, А.Б. Огієнко, В.В. Сирота, С.М. Халілова, В.В. Шефрук, Л.С. Чередник, Н.І. Лановюк, А.Р. Пигожніс, І.А. Озерова, Г.В. Рум’янцева, Ю.В. Клименко, Є.В. Ганжа, А.П. Савенко, Я.Є. Осмаловський.

Після представлення гостей діти під постріли хлопавок дружно викрикнули речівку: «Зоряний» – КБП, «Зоряний» – сорок п’ять, «Зоряний» – ювілей, «Зоряний» – сорок п’ять!»

Приїхавши на майданчик із флагштоком, діти вишикувалися для урочистої лінійки, присвяченої ювілею табору. Гостей запросили зайняти місця на спеціальній трибуні.

Було проведено переклик загонів, під час якого пролунали їхні девізи – римовані й оригінальні.

Право винести прапор «Зоряного» надали колишнім старшим вожатим Альберту Робертовичу Пигожнісу, Галині Володимирівні Рум’янцевій і Єлизаветі Володимирівні Ганжі. З їхніх рук прапор прийняли відпочивальники першого загону Артем Оленєв, Настасія Бойчун і Олена Кучугурна.

Право запалити «вогонь дружби й вірності дитячого табору «Зоряний» було надано начальникові табору з 1982 по 1986 рік Івану Кириловичу Руденку.

З промовою від імені гостей виступив Олександр Дегтярев:

«Дорогі наші діти!

Пройде ваше дитинство – щасливе і добре, ви станете дорослими й, як і ми у свій час, зрозумієте, що найдорожче, що є в нас, дорослих, це ви, діти.

Цього року «Зоряний» відзначає сорок п’ять років. Знаєте, як говорять про церкви – «це місце намолено». Отож – це місце намолено!

«Зоряний» – результат праці декількох поколінь працівників КБ «Південне» і не тільки, які намагалися зробити все, щоб усі наші діти були щасливі перебувати тут.

На стендах ви можете побачити фотографії з історії «Зоряного». У 2001 році, у тридцятирічний ювілей табору, із цього ж майданчика до дітей звертався Генеральний конструктор Станіслав Миколайович Конюхов. Мені запам’яталися його дуже правильні слова: «Ви – наша головна цінність, ви – наш генний фонд, у першу чергу – КБ «Південне», унікального підприємства, яке дуже багато чого зробило й продовжує робити для нашої Батьківщини. У ньому зібрано кращих професіоналів ракетно-космічної галузі, блискучі уми, випускники провідних вузів колишнього Радянського Союзу, причому кращі випускники. Ви – діти й онуки цих людей, у вас закладено потенціал, який, ми впевнені, незабаром розкриється. І ви будете щасливі, як щаслива людина, яка вміє щось робити, робить це й досягає результату». Цього я вам і бажаю.

Ось чудовий Будинок технічної творчості, недавно відремонтований. Ось майданчик, на якому виставлено ваші роботи. Згадайте, з яким задоволенням ви працювали над цими виробами. Те,чого ми бажаємо вам, можна висловити таким містким поняттям як щастя. Воно містить у собі й здоров’я, і успіх, і задоволення своєю працею та життям.

Вам подобається «Зоряний»?

Діти голосно і щиро кричать: «ТАК!»

Ось це головне!

А зараз я хочу передати слово головному інженеру КБ «Південне» Михайлу Анатолійовичу Бондарю, що очолює колектив, який безпосередньо та щодня займається табором».

Михайло Бондар:

«Дорогі друзі!

Сорок п’ять дитячих поколінь побачили цю дивну красу в нашому прекрасному зоряному містечку. Перші жителі дитячого табору «Зоряний» уже стали бабусями й дідусями. Сьогодні ми побачили прекрасні посмішки і почули прекрасні голоси їх онуків – це вас, дорогі діти.

Який дитячий табір може похвалитися тим, що біля його витоків стояли видатні ракетники зі світовим ім’ям – засновник КБ «Південне» академік Михайло Кузьмич Янгель, його послідовник академік Володимир Федорович Уткін. А потім у зоряній долі нашого табору прийняли найактивнішу і палку участь ще два академіки – наші керівники Станіслав Миколайович Конюхов і Олександр Вікторович Дегтярев.

Наш «Зоряний» починає готувати достойну й надійну зміну ракетникам КБ «Південне». Це стартовий майданчик для нових проєктантів, конструкторів, випробувачів і представників десятків інших космічних професій, якими незабаром опануєте й ви, наші дорогі діти. І прийдете працювати куди?

Діти: «У КБ «Південне»!

Молодці!

Наш улюблений «Зоряний» ніколи не боявся труднощів. Він їх дуже сміливо і завзято долав. Спекотного літа 1971 року перші 120 дітей відпочивали тут, можна сказати, у спартанських умовах.

З кожним роком «Зоряний» неухильно ріс, але при цьому, як і личить богатиреві, допомагав рости іншим. Коли тридцять років тому сталася Чорнобильська катастрофа, наше орільське містечко без вагань дало притулок постраждалим дітям.

Наш «Зоряний» став стартовим майданчиком аерокосмічного центру «Сузір`я», де чверть століття назад було організовано перший космічний загін старшокласників, кращі з яких відвідали знаменитий космодром Байконур.     

За останні п’ять років «Зоряний» засяяв новими гранями. Під керівництвом Генерального конструктора – Генерального директора Олександра Вікторовича Дегтярева здійснені унікальні ремонтно-відновлювальні роботи. За останні п’ять років КБП виділило «Зоряному» двадцять один мільйон гривень! Усі ці гроші – у тій красі, що ви зараз бачите навколо.

Безперечно, дорогі діти, для всіх нас найголовніше – ваша радість. А якщо радість кожного з вас помножити на п’ятдесят тисяч яскравих посмішок усіх мешканців зоряного містечка за весь час його існування, то вийде ще одне Сонце, яке зігріває наші душі й серця.

Ми впевнеі, що пройде час, і серед вас з’являться талановиті журналісти, письменники, кінорежисери, і про наш «Зоряний» буде написано дивну й прекрасну повість. Даєте слово?

Діти: «Так!»

Дорогі друзі! Ми не повинні забувати, що всю цю красу і радість створювали талановиті, мудрі, добрі люди. Давайте згадаємо їх сьогодні.

Це головні інженери КБ «Південне» Левон Арутюнович Караханян, Олександр Федорович Гришин, Володимир Григорович Василіна.

Це заступники начальника підприємства із загальних питань Петро Михайлович Колос, Віктор Іванович Прокопенко, Микола Тимофійович Ладигін, Анатолій Васильович Агарков, Валерій Дмитрович Жовтяк.

Це заступники головного інженера Віктор Васильович Філяєв, Валерій Олексійович Клочко.

Це помічники начальника підприємства із соціально-побутових питань і начальники служби побуту Людмила Василівна Орлинська, Слава Іванович Гуц, Григорій Васильович Петренко.

Це головні архітектори КБ «Південне» Євген Інокентійович Євдокименко, Володимир Павлович Гранов, Раїса Феодосіївни Нікітіна.

Це головні енергетики підприємства Олександр Якович Войцик, Микола Михайлович Петренко, Іван Герасимович Березань.

Це керівники відділу соцкультпобуту Тамара Дмитрівна Бородіна, Сергій Олександрович Великий, Ірина Сильвестрівна Кривогуз, Любов Павлівна Шульга.

Це голови профспілкового комітету КБ «Південне» Євген Олександрович Скуратов, Микола Тимофійович Ладигін, Володимир Гаврилович Ситало, Леонід Юрійович Міцкевич, Володимир Михайлович Нікітчик, Віктор Митрофанович Сергієнко.

Це секретарі комітету комсомолу Володимир Олексійович Підгайний, Володимир Іларіонович Резніченко, Олександр Ерікович Кашанов, Олександр Миколайович Мащенко, Олексій Юрійович Сілкін, Олександр Вікторович Нестеров.

Це начальники «Зоряного» – Володимир Павлович Петров, Іван Кирилович Руденко, Юрій Вікторович Ковшов, Андрій Миколайович Рогожкін, Костянтин Андрійович Войцехов.

Це старші вихователі Галина Михайлівна Філіпська, Людмила Андріївна Корнєєва, Ірина Петрівна Чорна і старші вожаті – Альберт Робертович Пигожніс, Ірина Анатоліївна Озерова, Галина Володимирівна Рум’янцева, Юлія Володимирівна Клименко, Єлизавета Володимирівна Ганжа й Аліна Павлівна Савенко.

Це колектив кадрових працівників дитячого табору «Зоряний» – Любов Степанівна Чередник, Тетяна Василівна Михлик, Яків Харлантійович Михлик.

Багато сил і енергії доклали вони, щоб зробити наш «Зоряний» таким дивним куточком відпочинку. Величезна кількість людей брала участь у його створенні й удосконалюванні. Давайте ще раз щирими оплесками подякуємо їм!

Дорогі хлопчики та дівчатка! Дозвольте побажати вам гарного, дивного відпочинку в цьому прекрасному зоряному куточку. І пам’ятайте: ви відпочиваєте в найкращому дитячому таборі планети! Чому? Тому що тут починається Космос!

На день народження дарують подарунки. Від імені колективу КБ «Південне» ми даруємо дорогому й улюбленому «Зоряному» оригінальний радіоакустичний світловий комплекс!»

* * *

Видовищним закінченням урочистої лінійки під захоплені вигуки, що злітали високо в небо, і дружелюбний сміх став запуск моделей ракет, які одна за одною на парашутах спускалися точно на дах спального корпусу.

На завершення вечора було влаштовано традиційний святковий концерт, підготовлений дітьми «Зоряного». Його ведучими стали четверо дітей із старших загонів, а з номерами на сцену вийшла чи не половина всіх дітей табору.

Пісні, танці і сценки – оригінальні, фантазійні й запальні – поєднувала загальна тема – любов до «Зоряного».

* * *

Ми поставили кілька запитань голові Ради молодих спеціалістів КБ «Південне» Олександру Балдіну, який був вожатим на другій зміні в ДТ «Зоряний».

– Коли відбулося знайомство з «Зоряним»?

– Вожатим я був там уперше, до того три рази їздив вихователем. У дитинстві побувати так і не випало – була можливість, але я занедужав в останній момент.

Приїхати в «Зоряний» вихователем мені хотілося ще із часів навчання. Коли довідався про таку можливість у КБП, відразу ж пішов записуватися, і мене поставили вихователем другого загону. Повернувся з масою позитивних вражень, подав заявку і на наступний рік, і через рік. А цього разу вирішив спробувати себе в ролі вожатого, і новим досвідом залишився досить задоволений.

– Чим так хороший «Зоряний»?

– Перше слово, яке спадає на думку, це атмосфера. Діти, що там відпочивають, педагогічний склад і весь персонал вкладають у табір усе найкраще і цим створюють дивну, зовсім неповторну атмосферу. Вона помітна, навіть коли зміна ще не почалася, а вже потім, коли все приходить у рух – перші лінійки, вечори знайомств, різноманітні заходи…

– Що це значить – бути вожатим?

– Це важка праця, яка приносить справжнє задоволення.

Особистого часу у вожатих і вихователів практично немає. Увесь час, який ти можеш залишатися на ногах, ти приділяєш дітям.

Вожатий повинен бути одночасно творчою людиною й умілим організатором. Він повинен постійно тримати весь загін у полі своєї уваги, безперервно генеруючи якісь ідеї, тому що діти завжди повинні бути чимось зайняті. Інакше їм швидко стане нудно, а такого бути не повинно. Те, що дітям ніколи нудьгувати, – одна з основних позитивних рис табору.

Потрібно організувати роботу так, щоб максимальна кількість дітей у загоні змогла взяти участь у цікавій їм діяльності, щоб усі вони максимально реалізували свій талант – а це може бути що завгодно. Поле для творчості дуже широке.

Вожатий постійно спілкується з дітьми, перебуває з ними в контакті. Потрібно вміти знайти підхід до кожної дитини, зрозуміти її інтереси, внутрішній стан. Деякі самі виступають із ініціативою, деякі чекають, поки їх покличеш, а хтось спершу відмовиться, але врешті-решт втягнеться в спільну справу й залишиться задоволений. Звичайно, якщо дитина відмовляється навідріз, примушувати її не можна, нічого хорошого із цього не вийде. Але більшість дітей їдуть у «Зоряний» саме для того, щоб брати участь у веселих масових заходах.

* * *

Прощатися з табором не хочеться навіть дорослому, що приїхав сюди на один день. Ще важче це дітям, які провели тут три тижні і встигнули зжитися з «Зоряним». Проте вони знають, що завжди зможуть повернутися сюди в наступному році – якщо не вихованцями, то вже вожатими, вихователями, кухарями і керівниками гуртків.

А потім – відкрити літню казку і для своїх дітей…

Даниіл СТРІЛКОВ