Один із засновників конструкторського бюро «Південне», член-кореспондент Академії наук УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій СРСР, права рука легендарного Головного конструктора Михайла Кузьмича Янгеля, заступник Генерального конструктора В. Ф. Уткіна – Микола Федорович Герасюта був корифеєм космічної техніки, чиї піонерські розробки давно й безперечно визнала світова спільнота ракетобудівників.

Про цю людину написано не лише численні статті у спеціальних і популярних виданнях, але й книги. І це закономірно, оскільки наукова школа балістики, яку він створив, пройшла перевірку часом. Як, утім, і сам її засновник.

Випробування часом

Невблаганний час визначив так, що Микола Герасюта закінчив фізико-математичний факультет Одеського державного університету у 1941 році, тому замість авторучки, якою зручно брати інтеграли, він одержав саперну лопатку, якою зручно знімати пласти землі на мінних полях. Усі роки війни Микола був на фронті: захищав Дніпропетровськ і Сталінград, брав Берлін і Варшаву. Капітан-сапер не раз дивився смерті в очі. Адже кожне розмінування – це гра зі смертю: сапер помиляється всього один раз. Слава Богу, усе обійшлося. Правда, передчасно посивів…

У Герасюти багато бойових орденів і медалей, але найдорожчою нагородою він завжди вважав медаль «За відвагу».

* * *

Якесь особливе поєднання природних даних (сільський гарт), молодості (28 років), знань (мехмат), життєвого досвіду і вольових якостей (фронт) підготувало Герасюту до роботи в тільки-но створюваній високотехнологічній і наукоємній галузі – ракетобудуванні. Вже у 1947 році його направили у спеціальну групу, яка під керівництвом С. П. Корольова освоювала німецькі «Фау» в інституті «Нордхаузен».

Герасюті «дісталася» одна з найскладніших, які не подобаються багатьом, ділянок роботи – керованість і стійкість руху ракет, балістика, навігація, наведення, а також аеро- і термодинаміка.

Два роки в «Нордхаузен» стали робочим університетом. У його стінах молодий учений знайомився з такими світилами, серед яких, крім уже згаданого Корольова, найяскравішими були Мішин, Черток, Мозжорин, Будник, Аппазов, Лавров. Не дивно, що після повернення у Союз Герасюта стає начальником групи у Корольова. А знаючи прискіпливість Сергія Павловича у підборі кадрів, можна здогадатися, що юний Герасюта вже тоді був дуже цінним спеціалістом.

І час, випробувавши його, відкрив перед учорашнім солдатом нову сторінку…

Нас вибирають, ми вибираємо…

Ця сторінка знаменує остаточний вибір життєвого шляху. Власне, Герасюта на роздоріжжі довго не стояв, а рішуче спрямував свої кроки шляхом, що веде до наукових вершин. Вірніше, до однієї вершини, тоді ще незвіданої та покритої хмарами. Підготовку до підняття було розпочато ще в аспірантурі та завершено успішним захистом дисертації із стійкості польоту ракет далекої дії. У результаті 32-річного кандидата наук у 1951 році було зараховано до групи спеціалістів-ракетників, відряджених у Дніпропетровськ для вирішення невідкладних завдань з організації серійного виробництва ракет розробки Корольова. Це було влученням у десятку, оскільки саме на берегах Дніпра Герасюта зміг повністю розкрити свій природний потенціал, придбаний досвід і фундаментальні знання.

Людям, які починають нову справу на новому місці з нуля, завжди нелегко. Микола Федорович (або М. Ф., як його трохи жартівливо, але дуже поважно називали співробітники) був одним з небагатьох в Україні, а в обраному напрямі – єдиним, кому на рівному місці вдалося створити творчий колектив, здатний вирішити нестандартні, а тому надзвичайно складні завдання.

За підтримки Янгеля молодий керівник визначив три магістральних напрями роботи – балістика, керування рухом і подолання протиракетної  оборони    імовірного      противника.      Їх      очолили      доктори      наук  О. О. Красовський, Й. М. Ігдалов, Н. І. Ур’єв,  під керівництвом яких було об’єднано зусилля десятків спеціалістів найвищої кваліфікації.

Незайве підкреслити, що підбору кадрів М. Ф. надавав першочергове значення. Він увів свій власний, дуже високий освітній ценз, тому під час обов’язкових співбесід під час прийому на роботу перевага надавалася не умінню справити добре враження, а знанню базових дисциплін. Не варто дивуватися, що в КБП з’явилося так багато випускників МДУ, МВТУ, ДДУ, ХАІ, КАІ, столичного фізтеху й інших елітних вишів країни? Правильність такого підходу підтвердило життя, оскільки відібрані Герасютою молоді спеціалісти з часом виростали у видатних учених і керівників.

Так, у комплексі, яким керував М. Ф. Герасюта, з’явилися молоді випускники московських вишів О. О. Красовський – згодом начальник відділу балістики, «права рука» М. Ф. у вирішенні всіх нестандартних заплутаних проблем, «Ньютон комплексу» П. М. Лебедєв – керівник підрозділу балістики некерованих літальних апаратів, О. В. Новиков – майбутній начальник відділу із стійкості руху і точності стрільби та багато інших.

Вчитель

Розуміючи важливість базової підготовки нових поколінь ракетників, Герасюта і тут не залишався стороннім спостерігачем. На фізтесі ДДУ він очолив спеціалізовану кафедру і написав посібник-монографію з балістики ракет і головних частин. До роботи кафедри Герасюта залучав провідних учених і спеціалістів КБ «Південне». Це дозволило наблизити теорію до нагальних практичних завдань.

М. Ф. став одним з ініціаторів створення у Дніпропетровську відділення інституту механіки АН УРСР (яким він керував на громадських засадах), що згодом перетворився на самостійний академічний інститут – знаменитий ІТМ.

* * *

Питання подальшого зростання учорашніх учнів, а нині провідних спеціалістів комплексу, Герасюта вважав ключовими. Він особисто контролював підготування дисертацій, але не паперових, а таких, що реально допомагали вирішувати практичні питання. Результатом такої опіки став успішний захист у провідних спеціалізованих учених радах країни десятків кандидатських і докторських дисертацій з усіх напрямів діяльності розрахунково-теоретичного комплексу КБ. Тому конкурс на роботу в престижному комплексі увесь час зростав, а плинність кадрів наближалася до нуля.

Балістична школа

Герасюта був учителем за покликанням. З боку це помітно ще краще. Вже в наші дні на спеціалізованій вченій раді Центру дослідження потенціалу нації й історії при НАН України успішно відбувся захист дисертації І. В. Федоренка, присвяченої становленню та розвитку наукової школи Герасюти, якого можна назвати справжнім академіком балістики.

У її основі лежала тріада – підготовка студентів із залученням учених-практиків, організація перспективних фундаментальних досліджень і турбота про наукові кадри. Хтось скаже: ну і що тут такого? Мало хто яку схему придумає? Але в тому то й справа, що тріада Герасюти не була абстрактною побудовою, а працювала на практичний результат. І ось доказ: уже в перші роки роботи його учні та соратники збільшили максимальну дальність польоту нової ракети Корольова, у що спершу не повірили самі! Дослідження з вибору найкращої програми тангажу – кутового руху ракети відносно горизонтальної осі – завершилося створенням ефективної методики, яку використовують і у наш час. Було також вирішено ряд надзвичайно важливих завдань з розрахунку виконавчих траєкторій і підготовки польотних завдань, їх контролю й забезпечення надійності.

* * *

Найважливішими дослідженнями на цей період стали роботи з методології індивідуального заправлення висококиплячими компонентами палива відповідно до формулярних даних систем живлення двигуна та його характеристик. Це дозволило досягти максимальних енергетичних показників і побудувати алгоритм розрахунку складових гарантійних запасів палива для компенсації збурень, що діють у польоті.

У 1965 році вперше в галузі були проведені дослідження з оцінювання впливу аномалій гравітаційного поля Землі на дальність польоту і доведено необхідність їх урахування в алгоритмах розрахунку траєкторій. Тоді це було революцією, нині стало нормою.

* * *

Серед безперечних досягнень наукової школи Герасюти можна назвати і методику розрахунку траєкторії високошвидкісної головної частини (ГЧ), яка здійснює глибокі маневри під час зниження. Основні труднощі викликала складно враховувана зміна характеристик польоту, пов’язана зі зміною форми ГЧ у результаті обгоряння в атмосферних шарах. Але М. Ф. запропонував «елегантне» рішення – окремо розглядати повільно змінювані та швидко змінювані параметри, що дозволило не тільки вирішити надзвичайно складне завдання, але й у 25 разів зменшити час розрахунків! Опускаючи технічні подробиці, скажу, що це була революційна розробка, повторити яку, наскільки відомо, не вдалося поки нікому.

Ще один показовий приклад, що дозволяє зрозуміти академізм ученого професіонала-практика. Під час першого штатного випробування мінометного старту ракети на полігоні під час виходу з контейнера відбулося її закручування навколо поздовжньої осі на декілька градусів – це відхилялося від розрахункових даних в експлуатаційній документації на пуск – точно 0º! Залишалися одиниці кутових градусів до межі, після якої СК знеструмлювала ракету та вона перетворювалася на «купу» металу.

Усі, хто був причетний до цієї справи, розпочали системні дослідження, у тому числі шукали гвинтову лінію у контейнері. Її не знайшли. Втрачався час. Що робити з черговим пуском?

Реакція М. Ф. була миттєвою – у контейнері по твірній ввели перешкоду, що заважає закручуванню ракети навколо поздовжньої осі, а проблему відправили в «герасютинське» відділення Інституту технічної механіки. Через деякий час причину було виявлено.

Другий напрям робіт розрахунково-теоретичного комплексу – керування рухом – тісно пов’язаний із попереднім. Роль М. Ф. Герасюти у його формуванні є визначною, у першу чергу, через видачу ТЗ розробникам систем керування (СК), проведення контролю й формування пропозицій, що випереджають розроблення. Завдяки прогнозуванню М. Ф. про усезростаючу роль СК у забезпеченні високих технічних характеристик ракет поступово збільшувався обсяг виконуваних СК операцій, зокрема було введено операції проведення контролю систем ракет на чергуванні та в польоті, пошук певного вигляду несправностей та ін. Справді революційним було рішення про реалізацію так званих прямих («термінальних») методів наведення ракет за заданими фазовими координатами на правому кінці траєкторії. Це дозволило забезпечити оперативне перенацілювання ракет, набагато зменшити накал робіт із розрахунку польотних завдань.

Розрахунково-теоретичний комплекс був відповідальним за виконання заданої у ТТВ на розроблення ракетного комплексу найважливішої його характеристики – точності. Обґрунтування вимог до характеристик окремих систем, що впливають на точність, і постійний контроль за їх виконанням було одним з центральних завдань. Великий склад і широкий діапазон зміни збурювальних факторів, що впливають на характеристики точності, вимагали ювелірної роботи усіх спеціалістів, які брали у ній участь, відповідно до належної (найвищої) кваліфікації основних менеджерів. Проведене поетапне виконання робіт з позитивним результатом у кінці і підтвердженням заданих вимог щодо точності є зразком усвідомлених послідовних і чітких дій М. Ф. та колективу, яким він керував, під час вирішення надзвичайно складного завдання.

Третій напрям займає особливе місце в науково-виробничій діяльності М. Ф. Герасюти – розрахунково-теоретичний комплекс був ідеологом і розробником основних положень системи захисту ГЧ від ешелонованої системи ПРО імовірного противника, а начальника цього комплексу разом із покладеними на нього завданнями було призначено технічним керівником випробувань засобів протидії на полігоні.

Успішну роботу М. Ф. за цим напрямом відповідальності крім усього іншого було проведено завдяки дружньому розумінню проблем випробувань засобів захисту з боку командира випробувального полігона генерала-полковника Вознюка. Обидва – М. Ф. Герасюта і В. І. Вознюк – воювали у Сталінграді, форсували Дніпро, одночасно вивчали ракетну техніку в Німеччині. В один і той же рік одним указом стали Героями.

Переможець

Під час робіт Микола Федорович був немов би у тіні, на другому плані. Але усі, хто хоч один раз мав з ним справу, обговорював проблеми, вів дискусії, незмінно чекали, а що скаже М. Ф., оскільки його пропозиції практично завжди знімали усі питання. Пригадую численні випадки, коли в довгих суперечках із суміжниками істина народжувалася лише під час появи Миколи Федоровича. Неначе вона лише його й чекала!

Особливо слід відзначити яскраву особливість Герасюти, що полягає в умінні вирішувати навіть ті проблеми на користь КБ «Південне», що не стосувалися зони його відповідальності.  Микола Федорович у ці моменти перетворювався на іншу людину: в очах загорявся вогник мисливця, і його вже не могли спинити ні міністерський ранг, ні вік опонента. Непохитна логіка дніпропетровського академіка балістики обеззброювала високих співбесідників, які у своїй більшості не знали проблему «до дна».

Але не слід вважати, що перемоги в міністерських спорах приносив лише азарт. Ні, до усіх відповідальних зустрічей М. Ф. готувався заздалегідь, ґрунтовно обмірковував лінію поведінки і, як модно говорити зараз, входив у тему, перелопачуючи гори необхідних матеріалів.

* * *

Микола Федорович у будь-якій компанії незмінно виділявся інтелектом, логікою, ерудицією.  Безперечно, він був лідером не лише в роботі, але і у життєвих колізіях, у родині, у колі близьких друзів. Наділений внутрішньою гармонією, він і зовні був красивий – високий, статний, сива шеи велюра, ніс із горбинкою, розумні очі, тверда хода.

М.Ф. любив жити, любив працювати, любив відпочивати. А ще дуже любив родину. Вона не була тилом його трудового фронту, як для багатьох, вона була чимось святим.

Пройшовши війну, М. Ф. усе життя залишався бійцем, що йде в атаку. Він не ховався в окопах, а брав вогонь на себе і ніколи не звалював провину на інших. Тому завжди перемагав. Поза всяких сумнівів, він знав собі ціну, але ніколи, попри жодних обставин не користувався цим. Він умів приборкати своє «Я» і не дозволяв собі принизити іншого, не дивлячись на жодні поважні причини.

* * *

Увійшовши у вік мудрості, Герасюта довіряв молодим, щедро ділився знаннями, давав можливість долучитися до справжньої справи і утвердитися в житті. Тому усі ми, кому пощастило зустрітися із цією людиною, можемо сказати:

– Миколо Федоровичу, спасибі за все! Ми пам’ятаємо…